Лікарів ніколи особливо не стримували страждання пацієнтів на шляху до одужання.

Так багато лікарів роблять. Дають тобі пігулку і знову виставляють надвір. Їм потрібні гроші, щоб розплатитися за те, чого їм коштувала освіта.

Лікар зі скальпелем набагато частіше бачить смерть, ніж солдатів зі зброєю в руках.

— Вони погодилися на лікування?
— Звичайно, ми ж лікарі. Вони [пацієнти] вірять усьому, що ми говоримо.

Я — лікар, який спокійно й уважно спостерігає за«кроликом моєї душі», якому, чи, вірніше, на якому час робить свої експериментальні досліди.

— Ти ж знаєш стару приказку, правда? Психіатри всі психи, кардіологи безсердечні...
— А педіатри?
— А дитячі лікарі деспоти.

— Ну, все готовий?... Я не можу, давай ти!
— Ні-ні, ти вбиваєш, я повертаю.
— Але ж ти лікар!
— А ти демон із пекла!
- Так, Господи Боже! [Б'є себе дефібрилятором]

Ніколи не думав, що венерологи людям ще й у вічі заглядають.

Лікарям не подобаються їхні власні ліки.

Диплом лікаря не робить нас цілителями.