Зрозуміла, чому Полковник терпіти не міг говорити про минуле. У той момент, коли оглядаєшся назад і починаєш підбивати підсумки, тобі все скінчено.

Всі рішення, ухвалені в минулому, неминуче впливають на наше майбутнє.

Не тільки минуле впливає на майбутнє, а й майбутнє впливає на минуле.

Рани слід заліковувати до кінця. Навіть якщо вони кровоточать.

Є речі, які ми залишаємо позаду, моменти життя, що загрузли в пилу часу. Можна намагатися їх забути, але ці дрібниці, пов'язані одна з одною, міцним ланцюгом приковують вас до минулого.

Не варто повертатися до минулого, воно все одно ніколи не буде таким, яким ти його пам'ятаєш.

Спроби приховати біль минулого не допоможуть зцілити рани.

— Майбутнє у всіх одне.
— Але минуле могло б бути іншим...

Є люди, які живуть минулим, а є такі, які тікають від сьогодення у майбутнє.

Ну навіщо тобі спогади, які тягнуть тебе назад, коли зі мною ти йтимеш уперед?!