Чернецьке життя спогадів не любить. Пам'ятаєте дружину Лота? Іди не оглядайся. Це для нас, ченців, перша річ.

Все, що відбувається з нами, зараз — прямий результат того, що ми наробили в минулому.

— Шукатимеш її?
— Вона  в минулому, а минуле мене не хвилює, проте майбутнє вже теж...

Різниця між минулим, сьогоденням і майбутнім лише ілюзія. Хоча й стійка.

Вона прокинулася, але не розплющила очей. Хіба забудеш, яка самотність на тебе чекає: чоловіки вранці на протилежному березі прірви. Ще більше вона боялася ніжності, чоловік не відрізняє ніжності від бажання, ти ніколи не буваєш у безпеці. Якщо вас обіймають, притискають до себе, у вас відчувають жінку... Ось чому краще мовчати, підставити на ходу щоку, відмовитися від надії на дружбу, від стільки ілюзій... Тобі не народитися вранці заново, минуле життя обліпило тебе вологим простирадлом.

Старе колесо повертається і спиці повертаються на колишні місця. Все, що ми бачимо, колись було і знову буде.

— Як ми можемо давати поради, не залучаючи свого минулого?
— Може, наше минуле допомагає дати пораду, дає нам розуміння, а може навіть мудрість.
— Чи не плутаєте ви минуле з досвідом?
— А яка різниця?

Божевільний втішається минулим, недоумкуватий — майбутнім, розумний — сьогоденням.

З майбутнього можна втекти лише в одне місце — у минуле.

Дуже важливо добре пам'ятати ті часи, коли ти жив у лайні. Ніколи не можна забувати своє минуле, яким би воно не було. Так що якщо ти виріс із лайна — зберігай спогади про це лайно все життя.