Чим краще людина, тим гірше вона прагне виглядати.

Мода, як і архітектура, - питання пропорцій.

Минулого тижня я відмовила Камерон Діаз від покупки жахливого светра з ангори. Той, хто сказав, що помаранчевий прийшов на зміну рожевому, серйозно хворий.

— А взагалі, ви чарівник!
— Ну, перестаньте...
— Чудовик! Після того, як я став носити ваші костюми, ви знаєте, всі жінки — ойкають! А чоловіки – охають!

Мода минає, стиль залишається.

Ахмад долучався до американського достатку, лизнув його зворотний бік.«Дияви» — ось чим були ці яскраві пакети, ці стійки з нині модними легкими сукнями та костюмами, ці полиці зі смертоносними рекламами, що підбивають маси купувати, споживати, поки світ ще має ресурси для споживання, для пожирання з годівниці до тієї хвилини, коли смерть навіки закриє їх жадібні роти. Цьому залученню в борги настає межа зі смертю, вона  була тим прилавком, на якому дзвеніли долари, що скорочуються в ціні. Поспішай, купуй зараз, тому що в загробному житті чисті і прості радості є марною байкою.

Дурні вигадують моду, а розумні мимоволі їй йдуть.

Дайте мені туфлі, і я намалюю людину.

Дизайнери хочуть одягати мене як весну, в одяг, що розвівається. Але я не почуваюся як весна. Я відчуваю себе теплою червоною осінню.

Ми такі модні, що навіть собі наслідуємо.