Кожен мріє про те, що недосяжно, але обіцяє насолоду.

- А ким ти станеш, коли виростеш?
- Тираном!
- Ух ти, кльово, у тебе будуть піддані!
— Покладено, звісно. Гарем і палац... А в середу вранці у нас тортури.

Як не дивно, але люди найбільше бояться того, що в глибині душі своєї мріють. Вони мріють, насолоджуються у своїй уяві, але як тільки ці мрії наближаються до людини і починають здійснюватися в реальності, так людина«дає гальмами» і готова бігти, ховатися від своєї мрії, від своєї Любові. Адже він так звик жити у мріях, де все кероване і зумовлене, де все безпечно для його колишнього існування.

Хтось інший? Тим гірше для іншого. Нехай постережеться! Невже я пожертвую щастям усього мого життя, своєю мрією через якусь іншу людину?

Тільки втілення у життя мрії дитинства може принести щастя.

Ви, сер, винні у насадженні зневіри та в умисному вбивстві світлих мрій та фантазій.

Якщо тобі скажуть, що мрії не справджуються — не вір. Вони здійснюються, якщо за них боротися.

— Чому все так хрінова?
- Справа в самому тобі. Ти настільки не віриш, що мрії мають властивість збуватися, що просто розучився мріяти.

Мрії вмирають, синку. Ті немислимі, дикі казки, які змушують жити — неможливі, нездійсненні. Мої світлі сподівання мертві. Все, що я бачу, - це гнилозуба усмішка вбивці.

Справедливість як така взагалі не є одним із незаперечних законів всесвіту: це поняття — лише породження великої таємної мрії кожної людини отримати хоч якусь нагороду за свої справжні й уявні гідності, не оцінені ближніми...