З моменту народження людина покладає непідйомну ношу на плечі, яка з часом втоптує її в землю. Але варто зануритися у води океану і опуститися нижче за рівень землі — і ти вільний.

Великий тягар тиснув їй на серце — тягар світу, позбавленого сенсу.

У цьому світі користь приносить кожен, хто полегшує тягар іншої людини.

Отак і треба. Приймати свою ношу з радістю.

Їй належало або нести цей тягар за допомогою звичайних людських сил, або впасти під його тяжкістю.

Занадто коротке життя, щоб брати на себе ще й тягар чужих помилок.

Не звалюй на себе ношу, яку не потягнеш. Просувайся поступово - крок  за кроком.

Ніхто не несе ту ношу, яку не може.

Ланцюг рветься, якщо вантаж занадто великий, і людина теж.