Почуття ніколи не зрозуміти, вони завжди збентежують. Вони ведуть тебе по колу доти, доки не покинуть точно там, де ти була з самого початку.

Ти був правий. Я тебе не забула. Ти той єдиний. І завжди їм будеш, але я не можу бути з тобою.

Все своє життя я розкидався почуттями, а зараз я зітхнув, у мене нічого не залишилося. Але я посміхаюся, знаючи, що завжди прагнув більшого.

Терпіти біль заради тих, хто нам дорогий. Чому ще ми живемо?

Занадто часто щастя начхати на наслідки, надто часто воно нас сліпить настільки, що здається, ніби зламати його вже нікому не вдасться.

Що таке людська емоція? Наприклад, що таке кохання? Ми з нею народжуємось? Чи це можна навчити? І як щодо темних почуттів: страху, гніву, насильства. Без них людська свідомість неповна. І пам'ять. Наша — суб'єктивна та ненадійна. Але як навчити комп'ютер забувати? Чи мріяти? Це людська потреба. Чи потрібно усвідомленому синту мріяти? Бачити кошмари? Звичайно, ні. Вони просто машини.

Милість, співчуття та любов не мають жодного значення у темряві.

Те, що бачать очі — не має значення, те, що бачить серце — не знає умовностей.

Чим апетитніші форми у жінок, тим нестерпніше голод у чоловіків!

— У нас з Айріс бувають такі моменти, коли я дивлюся їй у вічі і мені здається, що вона відчуває до мене теж, що я до неї.

— Слухай, ти вже освідчився Айріс у коханні, якщо вона  сама не зізнається тобі у почуттях у відповідь, тобі залишається триматися тільки за ці моменти.