... захоплення легко прийняти справжнє почуття.

- Я поступово закохаюся в тебе, - прошепотів він, дивлячись їй у вічі.
— Це через травень, який щойно був тут. У травні всі закохуються, але до листопада найчастіше про все забувають.

Це був справді дуже гарний світанок: і рожевий, і яскраво-червоний, і жовтий одночасно. Навколо настільки ні душі, що самотність стає абсолютною і ти відчуваєш себе частиною світу. Тебе немає  - і ти скрізь. Абсолютний спокій, досконале поєднання з собою. Точка, в якій ти по-справжньому щасливий через те, що живий.
Мабуть, найкрасивіші почуття народжуються саме на світанку.

Давати друге початок тому, що вже одного разу закінчилося, – все одно, що викопати із землі і воскресити труп...

Достатньо одного слова, щоби все зіпсувати, і одного погляду, щоби все повернути.

Якщо ти хочеш, щоб вона  стала повітрям, поводься так, наче це повітря, і дихай нею. Спробуй.

Чим сильніша відданість, тим більше причин брехати.

Ну, давай, махнемо рукою на будь-яку очевидність, на здоровий глузд, на свідчення власних почуттів і життєвий досвід і беззастережно підтримуватимемо міф.

Вчені ті самі фантазери та художники; вони не вільні над своїми ідеями; вони можуть добре працювати, довго працювати тільки над тим, до чого лежить їхня думка, до чого тягне їхнє почуття.

Ми беззахисні для тих, кого любимо.