Між мною та рештою світу — величезна прірва. Така широка, що моїм почуттям її не перетнути. Крики глухнуть, і того боку досягають лише стогін і мукання.

Поставте Віру на місце і більше не чіпайте руками!

Коротке, щоденне зближення з людиною не обходиться ні тому, ні іншому задарма: багато треба і з того й з іншого боку життєвого досвіду, логіки та серцевої теплоти, щоб, насолоджуючись лише перевагами, не колоти і не колотися взаємними вадами.

У кожного почуття та думки є своя ціна.

Розумію, що почуття важко контролювати. Але все ж таки... не дозволяйте своїм швидкоплинним почуттям нашкодити іншим без особливих на те підстав. Будьте уважні.

... навіть у той час, коли зникає сила і розум людини, вдячність і ніжність продовжують жити в серцях.

... та й у кожної жінки, навіть пересічної, коли вона  насправді любить, кохання несумісне зі приниженням, бо справжнє кохання теж честолюбне.

Ми можемо ставитися до людей добре, але це не означає любити.

Знаєте це почуття: коли стоїш ось так, на краю урвища — так і тягне стрибнути?... У мене його немає.

Емоції – це лакмусовий папір проведеного часу. Якщо вони позитивні, значить час минув недаремно.