Брехня, повторена сто разів, стає правдою.

Правда подібна до сонця. Від неї можна закритися якийсь час, але від цього вона  нікуди не зникне.

Ну, думаю, була не була: візьму та й скажу цього разу правду, хоч це все одно що сісти на барило з порохом і підірвати його з цікавості — куди полетиш?

Ви навіть не можете уявити, як часто доводиться брехати на кожному кроці. Іноді навіть хочеться сказати правду, я спробувала, але перестала, помітивши, що її й сприймають як брехню.

Люди повірять брехні, бо їх лякає правда. Люди налякані та шукають винних.

Почуття не мають відношення до правди.

— У того все хитрість та лестощі, а ця раптом, ні з того ні з сього, і скаже, що не треба.
- Тобто правду?
- Так, правду...

Немає правди землі, але правди немає  і вище.

Коли факти і думки стільки разів переходять від віч-на-віч, спотворюючись то дурістю одного, то незнанням іншого, в них мало залишається від істини.

Не збираюся гадати. У світі все одно немає  іншої правди, окрім тієї, в яку нам хочеться вірити.