Адже всі дерева здаються однаковими лише тим, хто не знає, як серце може відзначити та запам'ятати у безкраїх лісах одне єдине дерево.

Мені треба вирвати з серця здатність любити.

Люди голос серця найчастіше заглушує голос розуму.

О, серце моє бідне!
Воно собі все не знаходить місця,
Як у тихій заводі вода,
Заросла
Густою травою.

Щось серце мовчить, а ось інстинкт підказує, що треба лягти в ліжко, звернутися калачиком і поплакати.

Я любив тебе завжди. Я переродився! Я ніби сам здер свою шкіру… і, корчучись від болю, виявив, що в мене є серце…

Ми народжуємося з трагедією в серці.
(Напевно, деякі люди вже народжуються із трагедією всередині.)

Тебе вбили в моєму серці якось осіннього вечора, два роки тому...

Там, де твій скарб, буде і твоє серце.

Я сидів у в'язниці і завжди думав лише про одне. Тільки про неї. Про мою дочку. Я мав повернути«своє серце»...