Тієї ночі, лежачи на ліжку, я винайшов спеціальну дренажну систему, яка одним кінцем буде підведена під кожну подушку в Нью-Йорку, а іншим з'єднана з резервуаром. Де б люди не плакали перед сном, сльози завжди будуть стікати в одне місце, а вранці метеоролог повідомить, зріс або опустився рівень води в резервуарі сліз, і всім буде ясно, скільки гир у ньюйоркців на серці.
Така вже властивість жіночої статі — плакати від горя, плакати від радості і проливати сльози без того й іншого.
Ніколи не ховайте сльози! Якби ви тільки знали, як вони очищають душу від чорноти та пилу.
Я б зараз заплакала, але мої слізні залози надто горді, щоб плакати!
Не завжди бувають благотворні сльози. Втішні і цілющі вони, коли, довго накипівши в грудях, потечуть вони нарешті, спочатку з зусиллям, потім все легше, все солодше; німе томлення туги дозволяється ними... Але є сльози холодні, скупо ллються сльози: їх по краплині видавлює з серця важким і нерухомим тягарем горе, що налягло на нього ; вони безрадісні і приносять полегшення. Потреба плаче такими сльозами, і той ще не був нещасливим, хто не проливав їх.
Я дуже намагалася позбутися звички постійно плакати. Якось увечері, в черговий раз згорнувшись калачиком на дивані в кутку, в черговій істериці після чергового раунду похмурих роздумів, я запитала себе: "Поглянь на себе, Ліз, чи можеш ти змінити хоч щось?" І зробила єдине, на що була здатна: встала і, не припиняючи плакати, почала балансувати на одній нозі посеред кімнати. Мені хотілося довести собі, що я все ще хоч трохи контролюю ситуацію: нехай мені не під силу зупинити сльози та похмурий внутрішній діалог, я принаймні можу битися в істериці, стоячи на одній нозі. Хоч щось спершу.
Сльози – це надія. Коли очі сухі надії немає.