— На жаль, вона  померла...
— Добре! То коли я можу з нею поговорити?

Що гірше: убити людину, яка хоче жити... чи не давати померти тому, хто хоче померти?

В океані немає  місця смерті — там завжди пануватиме життя.

Його повісили, як пса,
Як вішають собак,
Поспішно вийнявши з петлі,
Розділи абияк,
Спустили в яму без молитов
І кинули в темряву. Шпурнули мухам голий труп,
Поки він не охолонув,
Щоб навалити потім на груди
Палаючий настил,
Сміючись над набряклим обличчям
У джгутах лілових жив. xx x Над Ним у молитві капелан
Колін не схилив;
Не варто меси та хреста
Спокій таких могил,
Хоч заради грішників Христос
на землю приходив.

Люди бояться смерті з тієї ж причини, через яку діти бояться темряви, бо вони не знають, у чому тут справа.

Ти не помреш. Я забороняю тобі. Ясно?

Є царство живих та царство мертвих. Міст між ними - це любов: єдиний сенс, єдиний порятунок.

- Ностальгія - побічний ефект раку, - нагадала я.
- Ні, ностальгія - побічний ефект вмирання, - сказав він.

Сподіваюся, я помру першим, інакше я сильно засмутюся.

Взявшись за руки, ми б з тобою кинулися вниз з Ейфелевої вежі. Тоді ми були гарні. Тепер надто пізно. Нас навіть не пустили нагору.