Музика поєднує всіх, крім сусідів.

— Каже: буду вам дякувати.
Рішучість тону, яким було вимовлено ці слова, змусила титулярного радника насторожитися.

— Ви хоч іноді можете поводитися як дорослі люди?
— Я веду блог в інтернеті, а він забув одягнути штани. Я не дуже сподівався б.

— Як тебе взагалі занесло до Іспанського монастиря?
- Я прийняв його за бордель. Легко сплутати.

— Так-так, такого випадку в історії кримінальної Росії ще не було…
— Якого саме?
— Щоб у одній кімнаті зібралося одразу шість мудаків…

— Вибач за безладдя, я часто переїжджаю.
- І давно ти тут живеш?
- Шість років.

Ось дві дощові краплі
На склі.
Вони живі. Хто швидше домчиться вниз,
Та отримає перший приз.

— Він не повертається... Мабуть, знайшов, де можна спливти.
— А раптом він просто втопився?

— Тобі вже тридцять років, а ти ще не зробив нічого з нашого списку«що чоловік має зробити до тридцяти років», ти навіть не спав голим у гамаку!
— Ну... я боюся бабок!

- У моєму кабінеті все ще йде дощ. Вже два дні!
— Ну, так купіть парасольку!