— А чи не можна відкласти телефони і спілкуватися як нормальні люди?

— Можна, можливо. Але завдяки Стіву Джобсу не потрібно.

...Миж іншим, минулого разу в тебе мобільник не відключився, і я хвилин п'ять сидів, слухав, як ти йдеш по снігу. Туп—туп, туп—туп. Я мало не заплакав.

Чим розумнішими стають телефони, тим дурніші їх власники.

Мовчання телефону – найогидніше з усіх мовчань, коли у режимі очікування.

У неї телефон не для того, щоб з нею можна було зв'язатися, а щоб він лежав у сумочці, дзвонив, а вона його не чула.

— Дівчина, а який номер телефону.
- Я не знаю. Я собі не дзвоню.

Якщо ти не віриш, що я йду, просто рахуй дні, як я зник. І коли ти чуєш, що твій телефон мовчить, то знай, що це я тобі не дзвоню.

Подумайте, нахрена ви мені дзвоните? Зателефонуйте краще батькам.

- Алло, привіт.
- ООО Привіт. Радий тебе не бачити.

Я не вірю у електронну пошту. Я дотримуюсь старих традицій. Вважаю за краще дзвонити і кидати трубку.