... час не йде повільніше, якщо попереду на тебе чекає щось неприємне...

Смерть завжди точно знає, кого і коли вона  має забрати... Кожен з нас має свій термін і свою мету перебування на землі.

Нікому не спаде на думку повідомляти хороші новини вночі. Із цим чекають до ранку. Інша справа новини погані. Вони не зазнають відстрочки. Смішно влаштований світ. Гарне ніколи не поспішає. Зате з поганим такий поспіх…

Музика для мене – улюблений засіб переміщення у часі та найшвидший спосіб повернення у минуле.

Відміряний тобі час так коротко, що, втративши секунду, ти вже втрачаєш все своє життя, бо воно не довше, воно  завжди триває лише стільки ж, скільки той час, який ти втрачаєш.
(Відведений тобі час занадто коротко, і втрата однієї секунди рівносильна втраті всього життя, бо в житті не більше, а рівно стільки секунд, скільки ти втратив.)

Бувають дні, місяці, коли тобі все зрозуміло, і речі акуратно розкладені по поличках. А буває час, коли болить, і нічого з цим не вдієш.

Час ділиться зі смертю за справедливістю: собі все життя, їй всю вічність.

Не забувайте старої істини – поспішати треба повільно.

Що насамперед і врешті—решт вимагає від себе філософ? Подолати в собі час, стати невчасним — ось із чим йому доводиться витримувати найжорстокішу боротьбу, яка все—таки робить його сином свого часу.

Непотрібних немає. Для кожного обов'язково настає час, коли він для чогось необхідний. Ось як зараз. Потрібно лише вміти чекати. Навіть якщо тебе тягне печаль.