Розумієш, життя не тече прямою. Вона  — як кола, що розходяться по воді. На кожному колі повторюються старі історії, трохи змінившись, але ніхто цього не помічає. Ніхто не впізнає їх. Прийнято думати, що час, в якому ти, - новенький, з голочки, щойно витканий. А в природі завжди повторюється той самий візерунок. Їх насправді зовсім небагато, цих візерунків.

У стародавньому Ханаані неподалік храму стояв круглий жертовник, навколо якого були влаштовані сидіння. Це були місця для спостереження за кінцем світу. З них можна було найкраще побачити Судний: день. Таким чином, вони чекали кінця світу в одній-єдиній точці. Для них це був кінець часу, а не простору. Бо якщо кінець світу можна побачити в одній точці, це означає, що на цьому місці перестане існувати саме час. Це і є кінець світу. Простір звільняється від часу.
- Я йому про кохання, а він мені про кінець світу.
- Так і я, і ти говоримо про кохання. В серце немає простору, в душі немає часу…

- Не покидай мене ніколи.
- Я тебе ніколи не покину.
— Ніколи, — повторює вона. Ніколи - такий короткий час.

Хто поселяв у народах страх,
Перед ким дихати тільки сміли,
Великий цезар - нині порох,
І їм замазують щілини.

Час пройшов так швидко, а йшов так повільно.

Не мовчіть… життя таке коротке.
Одна секунда іноді вирішує все.
І коли потрібних слів не знайти,
Просто скажіть людині -
Ти потрібний, не йди.

Ваш час обмежений, не витрачайте його, живучи іншим життям. Не трапляйтеся на гачок віровчення, яке існує на мисленні інших людей. Не дозволяйте поглядам інших заглушати свій власний внутрішній голос. І дуже важливо мати мужність слідувати своєму серцю та інтуїції. Вони так чи інакше вже знають, що ви справді хочете зробити. Решта — другорядне.

З попелу і праху, з пилу і золи повстануть, ніби золотисті саламандри, старі роки, зелені роки, троянди насолодять повітря, сиве волосся стане чорним, зникне зморшки і складки, все і вся поверне назад і стане насінням, від смерті кинеться до свого, сонця будуть сходити на заході і занурюватися в заграву сходу, місяця будуть спадати з іншого кінця, все і вся уподібниться курчати, що ховається в яйце, кроликам, що пірнають в капелюх фокусника, все і вся пізнає нову смерть, смерть насіння, зе у пору, що передує зачаттю. І це буде зроблено одним лише рухом руки.

Час, - сказав він, - який ми маємо, - це гроші, яких ми не маємо.

А ось розумні люди помічають, що в нас і час коротше стає. Бувало, літо і зима тягнуться-тягнуться, не дочекаєшся, коли закінчаться; а тепер і не побачиш, як пролетять. Дні і години все ті ж ніби залишилися, а час, за наші гріхи, все коротше і коротше робиться. Ось що розумні люди кажуть.