Для правди часу не шкода.

Будь-яка робота по дому, навіть найнеприємніша, найнудніша, за яку не хочеться братися взагалі ніколи — це все одно краще, ніж просто чекати.

Ви не уявляєте, як швидко минають 25 днів, коли ти не хочеш, щоб вони пройшли.

Годинник – найжорстокіший винахід людства.

Два рази в житті людина не повинна замислюватися: коли вона має на цей час і коли вона не має  на це часу.

Роки незнання навчили його одному: час справді лікує все, але залишає грубі, непрохідні шрами.

Немає нічого дорожчого часу, подумав він. Час стоїть життя, день безцінний.

Дивна штука – пам'ять. Працює інакше, ніж я думала. Ми всі в полоні у часу, біля його невблаганного ходу.

У той день я задумалася про тимчасові романи: романи минулого часу, романи сьогодення та майбутнього.
У певному віці на рахунку у кожного не один невдалий роман. Цікаво: як примари нашого минулого впливають на наше майбутнє? Головне питання, яке не давало мені спокою: чи можливе щасливе майбутнє, якщо минуле поки що є сьогоденням?

Для мене життя занадто коротке, щоб турбуватися про речі мені непідвладні і, може, навіть нездійсненні. Ось питають:«А раптом Землю поглине чорна діра, чи виникне спотворення простору-часу – це ж привід для хвилювання?» Моя відповідь:«ні», тому що ми про це дізнаємося, тільки коли воно досягне нашого... нашого місця в просторі-часі. Ми отримуємо поштовхи, коли природа вирішує, що настав час: швидкість звуку, швидкість світла, швидкість електричних імпульсів — ми завжди будемо жертвами тимчасової затримки між навколишньою інформацією і нашою здатністю її отримати.