Мрій так, ніби ти безсмертний, живи, ніби помреш сьогодні.
(Мрій так, ніби житимеш вічно ; живи так, ніби помреш сьогодні.)

Чим більше читаєте, не розмірковуючи, тим більше запевняєтеся, що багато знаєте, а чим більше розмірковуєте, читаючи, тим ясніше бачите, що знаєте дуже мало.
(Чим більше ми розмірковуємо, тим більше переконуємось, що нічого не знаємо.)

Щасливець, той з нас, що пройшов випробування,
Хто може в смертну годину промовити на прощання,
Що тяжче вини поніс він покарання
І більше сам страждав, ніж завдав страждань.

Якщо видавлювати з себе раба по краплині — життя не вистачить.

Не має значення, хто ти. Важливо, що ти робитимеш далі.

Знову опадають кущі і дерева,
Бронхітне небо сльозиться знову,
І дачники, кинувши сирі кочівля,
Біжуть, очманілі, назад.
Знову, перебудувавши і душу, і тіло
(Квіточки та літнє сонце — на жаль!),
творимо міську, непотрібну справу
До нової весняної трави.
Початок сезону. Ні світла, ні фарб,
Як примари, гасають тіні людей..
Знову однаковість сіреньких масок
Від генія до коней.

Я втомився. Я йду.

Якщо музика здатна торкнутися моєї душі, неважливо, важка вона  чи легка — це моя музика.

До біса обставини. Я створюю можливості.
(У жопу обставини, створюйте можливості.)

Хочу, щоб у старості в мене була подруга, якій можна було зателефонувати і старечим тремтячим голосом закричати: Ну че, стара коза, коли підемо пенсію витрачати?!