Проробивши пролом у затишшя,
Весна йде в багнети,
І висунули дахи
Зі снігу мови.
Голодна до бійки,
Оскалилась весна.
Як з язика собаки,
стікає з дахів слина.

Нам не можна дозволити собі зробити помилку, допущену судом донацистської Німеччини. Нам не можна дозволити собі переглянути дійсну владу та дійсний зміст слів і те значення, яке їм реально надають.

Раневська з усіма своїми домашніми та величезним багажем приїжджає на вокзал.
— Жаль, що ми не захопили піаніно, — каже Фаїна Георгіївна.
— Недотепно, — зауважує хтось із тих, хто супроводжував.
— Справді не дотепно, — зітхає Раневська. — Справа в тому, що на піаніно я залишила всі квитки.

Якщо одного разу мене не виявиться поряд з тобою, запам'ятай: ти сміливіший, ніж підозрюєш, сильніший, ніж здається, і розумніший, ніж ти думаєш. І ще дещо – я завжди буду з тобою, навіть якщо мене не буде поряд.

У Раневської запитали, чи вона не знає причин розлучення знайомої пари. Фаїна Георгіївна відповіла:
— Вони мали різні смаки: вона любила чоловіків, а він — жінок.

У вашій голові знаходиться мозок. У черевиках — ноги. Ви можете керувати, в якому напрямку рухатися. Ви самі за себе. І ви знаєте, що ви знаєте. І тільки Ви можете вирішувати, куди вам іти.

Влада, над якою безкарно знущаються, близька до загибелі.

Легше забути десять поцілунків, аніж один.

Кожен захід сонця гарний по-своєму.

Ми сваримося лише з тими, з ким потім хочемо помиритись. Решту ми посилаємо нах@й.