Для мене життя занадто коротке, щоб турбуватися про речі мені непідвладні і, може, навіть нездійсненні. Ось питають:«А раптом Землю поглине чорна діра, чи виникне спотворення простору-часу – це ж привід для хвилювання?» Моя відповідь:«ні», тому що ми про це дізнаємося, тільки коли воно досягне нашого... нашого місця в просторі-часі. Ми отримуємо поштовхи, коли природа вирішує, що настав час: швидкість звуку, швидкість світла, швидкість електричних імпульсів — ми завжди будемо жертвами тимчасової затримки між навколишньою інформацією і нашою здатністю її отримати.

Є люди, їх уб'єш, а вони не помітять. Таке у них життя.

Герой - хто країни своєї таємниці береже,
Герой - хто за друга стоїть, як граніт.

— Ти даси мені цукерку?
- Ні... Я не можу.
-... чому?
- Я жадібний.
— А хіба добре бути жадібною?
- ммм... А по-моєму непогано)

Розкіш має бути зручним, інакше це не розкіш.

Астрологи досить розумні, щоб робити свої прогнози настільки туманними, що їх можна зарахувати до будь-якого результату.

Дружба нерідко переростає в кохання, але одиницям вдається залишитися друзями, розчарувавши один одного в коханні.

Потрібно вміти вчити всякі нові теми швидко. І ще розуміти навчання, як процес, який не закінчується, коли тобі двадцять три роки і ти йдеш з університету, а як процес, який проходить, який триває аж до останнього дня твого життя. Тобто, доки живеш, завжди будуть нові речі, які потрібно буде продовжувати вчити. І навіть кожна тема буде щоп'ять років або щороку чимало змінюватися. Це одна важлива річ. Тобто вчитися та вчитися.

Прожите життя. Я не пригадую щасливого дня.
Немає  нічого, крім лиха, у тебе, у мене.
Що буде завтра, не знаю. Сьогодні
святкуй, задовольняючись малим, смирення зберігаючи.
Смерть приготувала стріли в своєму сагайдаку,
цілі для них вибирає в мовчанні глухим.
Ми приречені. Немає  рятування від стріл.
Даремно метушимося, даремно світом снуємо.
Завтра, можливо, в Ніщо відкочу, мій друже.
То навіщо ж на верблюда навалювати в'юк?
Чи варто гроші збирати, вибиваючись з сил,
чи варто гнутися під вантажем ганьби та мук?
Ті, для кого надривався я, -
хто вони? Діти та онуки, рідні, сім'я.
У землю батька поклали - і справа з кінцем.
Що їм, безтурботним, сум і турбота моя?
Все, що для них накопичив ти за багато років,
чи піде на користь, чи буде на шкоду -
ти не дізнаєшся. Так святкуй сьогоднішній день.
Час піде, і назад не повернеш його, ні.
Править Всевишній світами з волі своєї.
Смертний, упокорюйся. Чи уникнеш частки своєї?
Бог  наділяє успіхом одних дурнів,
а мудреці знемагають у юдолі скорбот.

Я був неймовірно щасливою дитиною. Я весь час кричав і співав. Просто не міг вчасно зупинитись. Я був по-справжньому щасливим.