Музика поєднує всіх, крім сусідів.

Як би життя нас не било, ми вистоємо.

Суєтні дні, нескінченні миготіння облич.
Книги, вірші лише для бідної душі обновки.
Адже мені давно зрозуміліше писк синиць,
Чим розмова підлітків на зупинці.

Впертість і надмірний запал у суперечці — найвірніша ознака дурості.

Поки хвороба не виявлена, хворий не переймається захворюванням.

Я чую та забуваю. Я бачу та запам'ятовую. Я роблю та розумію.

Всі мої близькі та улюблені люди тут. Не хочу ностальгувати за батьківщиною — краще я сумуватиму за нею у відпустці.

Наше життя — постійно втеча від себе, як докори совісті переслідують і лякають нас. Як тільки людина стає на свої ноги, вона починає кричати, щоб не чути промов, що лунають усередині. У цій боязні дослідити, щоб не побачити нісенітницю досліджуваного, у цьому штучному дозвіллі, у цих підроблених нещастях, ускладнюючи кожен крок  вигаданими путами, ми проходимо по життю спросоння і вмираємо в чаду безглуздостей і дрібниць, які не прийшли до тями.

Якщо жарт ховається за серйозне - це іронія ; якщо серйозне за жарт - гумор.

Життя - насолода, коли справа в радість.