Ти прочитаєш цей лист обов'язково і хвилинку подумаєш про мене. Я так нескінченно радію твоєму існуванню, всьому твоєму, навіть безвідносно до себе, що я не хочу вірити, що я сам тобі зовсім не важливий.

Щойно з'явилася ти — я був полонений тобою.
Знайомий погляд я шукав у незнайомому погляді.
Ти спалахнула у відповідь, — так, радіючи Авроре,
Раптом спалахує розкритий бутон.

Не бійтеся ворогів, бійтеся друзів. Зраджують друзі, а не вороги!

Я втомився голосувати за принципом«за найменше зло».

Читаючи авторів, які добре пишуть, звикаєш добре говорити.

Не можна потиснути один одному руки зі стиснутими кулаками.

Розумні люди не бувають злими, агресія передбачає обмеженість.

Вважається, що популярність це щось на кшталт захворювання на проказу. Ти раптом розумієш, що тобі не можна з'являтися на людях, ходити у звичайні місця і взагалі робити те, до чого ти звик. Але якщо ти плюнеш на це, і продовжуватимеш робити те, до чого звик, то поступово зрозумієш, що зовсім не обов'язково приносити в жертву свою свободу.

Не став ти дурню хмільного частування,
Щоб захистити себе від почуття огиди:
Напившись, криками він спати тобі не дасть,
А вранці набридне, просячи за те прощення.

Життя можна почати з чистого аркуша, але змінити почерк важко.