Не людина, а двоноге безсилля.

Не додому, не на суп, а
до коханої в гості
дві морковинки несу
за зелений хвостик.

— Безсмертя — не ваша доля!
— Зайдіть за тисячу років. Там поговоримо.

Я пишу тому, що я більше не в змозі про це думати.

Який будинок — не скажу. А скажу колись,
то покірніше прошу не вірити.
Місця немає  такого, відійти куди,
щоб його оком обміряти.

- Маяковський! Ваші вірші не гріють, не хвилюють, не заражають!
— Мої вірші не грубка, не море та не чума!

Після електрики зовсім кинув цікавитись природою. Неудосконалена річ.

Послухайте!
Адже, якщо зірки запалюють —
Значить, це комусь треба?
Значить - це необхідно,
Щоб щовечора
Над дахами
Загорялася хоч одна зірка?!

Я на землі один
глашатай майбутніх правд.

— Маяковський, яким місцем ви вважаєте, що ви поет революції?
— Місцем, діаметрально протилежним до того, де зародилося це питання.