Так було завжди: запах гіркого мигдалю наводив на думку про нещасне кохання.

... знання та мудрість приходять до нас тоді, коли вони вже не потрібні.

Ні, я не багатій, - сказав він. — Я бідняк із грошима, а це не одне й те саме.

Людська невдячність не знає меж.

Жодна людина не заслуговує на твої сльози, а ті, хто заслуговують, не змусять тебе плакати.

Не витрачай час на людину, яка не прагне провести його з тобою.

Я не ношу капелюха, щоб ні перед ким його не знімати.

Не плач, бо це скінчилося. Усміхнись, бо це було.

Ніколи не переставай усміхатися, навіть коли тобі сумно: хтось може закохатися у твою посмішку.

Людина не пов'язана із землею, якщо в ній не лежить її небіжчик. (Людина — вільний птах, доки мертвий не зв'яже його із землею.)