Еріх Марія Ремарк. Полюби ближнього свого
Ви знаєте, що на світі найжахливіше? Зізнаюся вам по секрету: те, що зрештою до всього звикаєш.
Ви знаєте, що на світі найжахливіше? Зізнаюся вам по секрету: те, що зрештою до всього звикаєш.
Як мало ми можемо сказати про жінок, коли щасливі. І як багато, коли нещасні.
Мова та думки належали чоловікові. А жінка народжена з безмовності. Вона живе в чужому краю і лише вивчила тамтешню мову ; рідною їй він ніколи не був. Вона мимоволі переводить своє потаємне у поняття, які відповідають її сутності, бо належать чоловікові. Вона намагається з'ясуватись — і завжди марно. Ніколи чоловікові її не збагнути.
Мені подобається, коли людина серйозно розмірковує про матерії, в яких вона нічого не тямить. Це звучить по-дитячому і заспокоює нерви. Вузькі фахівці наганяють нудьгу.
Скільки все-таки горя і туги вміщується у двох таких маленьких цяточках, які можна прикрити одним пальцем, — у людських очах.
Тільки нещасний знає, що таке щастя. Щасливець відчуває радість життя не більше, ніж манекен: він лише демонструє цю радість, але вона йому не дана. Світло не світить, коли світло. Він світить у пітьмі. Вип'ємо за пітьму! Хто хоч раз потрапив у грозу, тому нема чого пояснювати, що таке електрика. Будь проклята гроза! Хай буде благословенна та мала дещиця життя, що ми маємо! І оскільки ми любимо її, то не будемо закладати її під відсотки! Живи відчайдушно! Пийте, хлопці! Є зірки, які розпалися десять тисяч світлових років тому, але вони світять і досі! Пийте, доки єчас! Хай живе нещастя! Хай живе пітьма!
Це тільки в безглуздих романах пишуть, ніби дух зламати не можна. Я знав прекрасних людей, яких перетворювали на скотину, що реве від болю. Майже будь -який опір можна зламати, потрібен лише час та відповідні інструменти.
Кожен чоловік має якісь переваги, тільки потрібно йому на них вказати.
Я не хочу жодних дітей та жодної дружини, крім тебе. Ти моя дитина та моя дружина.