Еріх Марія Ремарк. Скажи мені, що ти любиш мене
Кохай мене. Скажи мені, що любиш мене, я через це роблюсь краще.
Кохай мене. Скажи мені, що любиш мене, я через це роблюсь краще.
— Але ти не мусиш мене чекати. Ніколи. Дуже страшно чекати на щось.
— Це ти не розумієш, Роббі. Страшно, коли нема чого чекати.
На світі немає нічого нещадного за кохання ; втратиш свободу почуттів — втратиш і того, кому приносиш їх у жертву. Зрікаючись від себе, разом потрапляєш у залежність. Усі ніжні, лагідні бажання – обман та пастка. Необхідно завжди бути напоготові, іншого не дано.
Як добре спати вночі. Тоді й розмовляти легше.
— Що ти розумієш у жінок?
— Нічого.
Вона посміхається.
— І не намагайся зрозуміти їх, хлопче. Так краще.
Ніде ніщо не чекає на людину. Завжди треба самому приносити із собою все.
(Та ніде ніхто і ніщо на нас не чекає Так все життя тільки себе з собою і тягаєш.)
Мені хотілося мати щось, що могло б підтримати мене, — подумав він. — Але я не знав іншого: маючи це, стаєш вразливим подвійно.
Париж — єдине у світі місто, де можна чудово проводити час, нічим, по суті, не займаючись.
Все не так погано і не так добре, як це здається. І немає нічого остаточного.