О, серце моє бідне!
Воно собі все не знаходить місця,
Як у тихій заводі вода,
Заросла
Густою травою.

Варто вітру подути,
і хмарка з гірської вершини
спрямовується в далечінь
без роздумів, без жалю -
як твоє жорстоке серце.

Здавалося так холодно
Місяць на небі світанку,
Коли розлучалися ми.
З тих пір я не знаю години
Сумніший за схід зорі!

Моє кохання було,
Як ранковий місяць,
Але ми розлучилися.
Тепер я все сильніше
Ненавиджу світло зорі.