Те, що вже виникло, продовжує існувати без моєї волі. Це як спогади. Знаєте ж, які вони бувають - нізащо не забудеш, особливо якщо хочеш забути.

У моєму житті з'являлися різні люди, але ніхто не залишився. Кожен ніби шукав там щось для себе, але не знаходив – і зникав.

І я зрозуміла, що якщо хочу вижити в цьому світі, то маю, хай ненабагато, але стати сильнішим.

Людина живе, постійно балансуючи на межі між гординею і ницими пристрастями. Тільки згадує він про цю межу часто після того, як баланс втратить...

Тому іноді дивлюся на людей і стає нудно. Чому вони не намагаються намагатись? Палець об палець не вдарять, а лише кричать на всіх кутках про несправедливість.

Тому що немає імені у птиці, що ширяє в небі, у моєї пам'яті немає  дат.

Може, ти просто ще жодного разу не вмирала? Може, тільки раз померши, зрозумієш, про що мова?

Якби наше життя було суцільним захопленням, ми дуже швидко втомилися б від нього. Правда правда.

Так уже влаштована школа. Найважливіша річ, яку ми дізнаємося, полягає в тому, що все найважливіше ми дізнаємося не там.

Місяцям – місячно, а Мені – Моє.