Колись я думав, що кожна з них — щось особливе. Але голі вони однакові.

Ми створюємо свою власну, альтернативну реальність. Намагаємося створити світ із каміння та хаосу.

Все було так, ніби треба майже померти, щоб тебе покохали. Наче треба зависнути на самому краю — щоб урятуватися.

У ту хвилину, коли натрапите на щось краще сексу, зателефонуйте мені.

Є такий старий китайський звичай, що якщо хтось рятує тобі життя, то він відповідає за тебе навіки. Ти ніби стаєш його дитиною.

Я маю на увазі, що чоловічі шовіністи не народжуються — ними стають, вірніше, жінки самі роблять нас шовіністами. Самі.

Якщо доводиться вибирати між коханим і бути вразливим, чутливим і вразливим, тоді залиште свою любов при собі.

"Жеме вю" - французька протилежність для дежа вю, коли тобі всі незнайомі, не важливо наскільки ти вважав, ніби добре знаєш їх.

Минуле НЕ відтвориш у всій повноті. Його можна придумати. Його можна уявити і прикинутися, що саме так все і було. Можна обманювати себе, і інших, але не можна створити заново те, що вже минуло.