Так коли ж, питається, кінець світу, закричав натовп. Нам це важливо, вибачте за прямоту, і щодо планування роботи, і сенсу спасіння душі.

Людина створена з пороху. І на порох звернеться. Але тіло, яке йому дано на час життя, прекрасне. Ти повинен знати його якнайкраще.

Ангели не втомлюються, відповів ангел, бо не економлять сил. Якщо ти не думатимеш про кінцівку своїх сил, ти теж не втомлюватимешся.

Христофор писав не тому, що боявся щось забути. Навіть досягнувши старості, він не забував нічого. Йому здавалося, що записане слово впорядковує світ.

Те, що людині дається за силою її, є найкраще. А що понад силу його, то, любов моя, не корисно.

Зустрівшись одного разу, повністю розлучитися неможливо.

… Багато разів я жалкував за словами, які вимовляли уста мої, але про мовчання я не шкодував ніколи.

Йому здавалося, що записане слово, впорядковує світ. Зупиняє його плинність. Не дозволяє поняттям розмиватися.

Коли Діогена лаяв плешивець, Діоген сказав: Не віддаю тобі лайкою за лайку, але похваляю волосся голови твоєї, бо, побачивши її безумство, вони втекли.

— Не люблю розлучатися.
— Життя складається з розлучень, — сказав Арсен. — Але пам'ятаючи про це, повніше радієш спілкуванню.