Коли б усі так відчували силу

Гармонії! Але ні: тоді не міг би

І світ існувати; ніхто б не став

дбати про потреби низького життя ;

Усі вдалися б до вільного мистецтва.

Трудний перший крок

І нудний перший шлях.

Звуки умертвивши, Музику я роз'явив, як труп.

Мені не смішно, коли маляр непридатний
Мені бруднить Мадонну Рафаеля,
Мені не смішно, коли фігляр зневажений
Пародією зневажає Аліг'єрі.

Немає правди землі, але правди немає  і вище.

Ти, Моцарте, недостойний сам себе.

Я думав: може, життя
Мені принесе неабиякі дари;
Можливо, відвідає мене захоплення
І творча ніч та натхнення.

Як думки чорні до тебе прийдуть,
Відкупори шампанського пляшку
Іль перечитай«Одруження Фігаро».