Прагнемо ми кохання польоту -
А знаходимо ланцюги гніту.

Він ніколи нічого не боявся і тільки тепер злякався (вперше у житті), що почне сам себе ненавидіти. І, швидше за все, так і буде.

Я не люблю людей. Вони мені весь час псують.

Прощавай, стрілець. Я свою справу зробив. Ланцюг, як і раніше, у тебе в руках. Дивись тільки, щоб вона  не обмоталася довкола твоєї власної шиї.

— А ти віриш у потойбічне життя? — спитав стрілець, коли Браун виклав йому на тарілку три кукурудзяні качани. Браун кивнув головою.
— Здається, це вона і є.