Я знову глянув угору і раптом подумав, що востаннє бачив зоряне небо чорт знає коли, хоч увесь час воно було над головою — досить просто підняти її.

Хіба це не звичайний стан людини – сидіти в темряві біля вогню, запаленого чиїмось милосердям, і чекати, що прийде допомога?

Любов прекрасної жінки – це насправді поблажливість. Тому що бути гідним такого кохання просто не можна.