Амелі. Іполіто
Літературні критики – це кактуси, у них одні колючки, а письменники – птахи, у них лише пір'я.
Літературні критики – це кактуси, у них одні колючки, а письменники – птахи, у них лише пір'я.
Жінка чахне без кохання, як квітка без сонця.
У Амелі немає чоловіка. Вона зробила пару спроб, але вони виявилися непереконливими... Зате має свої дрібні радощі: запустити долоню в мішок з квасолею, зламати цукрову скоринку чайною ложкою і пускати«млинці» по воді каналу Сен-Мартен.
... життя — лише репетиція вистави, яка ніколи не відбудеться.