Ну, Скотт, у мене 147 фунтів крихких кісток, обтягнутих білою шкірою. Сарказм — мій єдиний захист!

— Ти в порядку?

— Ну, не рахуючи болючого болю...

— Думаю, можливість використовувати сарказм — це гарна ознака здоров'я.

— У тебе є ідея, правда?
— Так.
— Ми потрапимо через неї в колотнечу?
— Можливо.
— А фізично боляче буде?
— Безперечно. Пішли!

— Це те, що ти могла б зробити, як койот? Залишити її вмирати?
— Якби вона була хвора і поранена, то так. Якби був поганий сезон полювання, то я з'їла б його.
- Мм. Вірте чи не вірте, але це прогрес.

- Потримай це.
- Що це?
- Не знаю. Сподіваюся, не найважливіша деталь.

— Він розумний хлопець, але має проблеми з концентрацією уваги.
- В сенсі?
- У відповіді на останнє питання семестрового іспиту він розповів докладну історію обрізання.
— Ну, мабуть, цей звичай мав важливе історичне значення…
— Я учитель економіки.

— Ми збираємось пограбувати бронеавтомобіль?
- Ну, ми спробуємо.

- Ти намагався мене поцілувати.
- Ні, зовсім ні.
- Тоді що ти намагався зробити? Вдарити мене головою?
— Гаразд, може, я й намагався поцілувати тебе.

Ми хижаки... але не вбивці.

Ти володієш мечем, але лисиця володіє тобою.