Ніколи не вір монашці, ніколи не вір медсестрі і ніколи не вір кішці.

О, що говорить сніг. Люблю все нове.

- Як ви це дізналися?
— Я використовую спеціальну техніку.
- Яку ж?
— Тримаю очі розплющеними, а рот закритим.

- Сер, Ви геній.
- Це хобі.

— Лікарю, у них зброя.
— А я не маю. Це робить мене кращим, ти так не думаєш? Вони можуть застрелити мене, але морально я сильніший!

Я буду лише історією у тебе в голові. Але це нічого. Ми всі, зрештою, історії.

— Дві Емі разом це можливо?
- Мабуть. Якщо я замкну компенсатори реальності, перепрограмую детектори світла і викину за борт караоке-бар... тоді можливо.

— Ти несеш якесь марення, хлопче.
— Вибачте, не я несу марення — це ви просто не наздоганяєте.

- Мені не страшно.
- Звичайно ні, ти нічого не боїшся! Будка падає з неба, людина падає з будки, людина їсть рибні палички з кремом, а ти сидиш собі, як ні в чому не бувало.

Ця країна була хвора. Цій країні потрібне лікування. Цій країні потрібні ліки. Насправді, я ризикну сказати, що дійсно потрібно цій країні прямо зараз — це Лікар.