Слово честі, мені тут дуже подобається, дуже! Будинок  так влаштований добре, з любов'ю. Так узяв би і відібрав би, слово честі!

Чи то музики та квітів хочеться, чи то зарізати когось.

Три дні я гналася за вами, щоб сказати, які ви мені байдужі!

— Друзі мої, і в трагічних кінцях є своя велич. Вони змушують задуматися тих, що залишилися живими.
— Що тут величного? Соромно вбивати героїв, щоб зворушити холодних і розворушити байдужих.

Тому що я самодур. Бо зараз у мені прокинулася тітка рідна. Дурна непоправна.

Сьогодні я кутитиму. Весело, добродушно, з усякими невинними витівками. Приготуйте посуд, тарілки — я все це битиму. Заберіть хліб із овину — я... підпалю... вин...

Знаєте, що таке царський палац? Ось те! За стіною люди давлять один одного, рідних братів ріжуть, сестер душать... Словом, йде повсякденне, буденне життя.

Чому я його слухав! Розбудив у мені тітку, яку кожен міг переконати в чому завгодно. Бідолаха вісімнадцять разів була одружена, крім легких захоплень.

Пошукайте що-небудь в аптечці. Втратив свідомість, залишилися лише почуття тонкі, ледве визначні.

Погано, ката і чарку горілки! Горілку мені, решта йому!