Сем [сидячи на підлозі і поклавши руки на спіритичну дошку] : Дін? Діне, ти тут?
Дін [сідаючи навпроти] : Господи, почуваюся, ніби на піжамній вечірці.

— Не засмучуй нас. Побачу тебе знову...
— Уб'ю, знаю, я теж люблю тебе.

— Я покажу вам те, що ми бачимо. Тільки нікому ні слова.
— Ну так, телички люблять хлопців із уявним другом!

— А як зняти прокляття?
- Його не знімають. Від нього тікають.

— Я не страждаю збоченнями, я ними займаюся.

Ви погано знаєте мою рідню! Це для вас тут – Апокаліпсис! А у нас – це як недільна вечеря!

- А що в конверті?
- Рентген зробив. Гламурна вийшла фотка. Лікарі, м'яко скажемо, офігелі.
- Твою дивізію.
— Кас і тобі зобразив таку.

Суть у тому, що поки що всі грають у шашки я граю в монополію. І я завжди будую підприємства на електросилі. І я завжди виграю.

— Візьміть у моєму рюкзаку сіль. Намалюйте коло. Стати в нього.
— Еее... у рюкзак?
- У коло, ідіоти.

Знаю, в минулому у нас усіх були розбіжності, але настав час залишити їх осторонь і звернути погляд у майбутнє. Бо інакше майбутнього може не бути.