— Нагадай мені, як називають майстерне вдавання?

— Дипломатією. А ще – політикою.

Якщо довелося закохатися, будь готовий до смутку від розлук.

Я тільки заради тебе з моря вийшла. Це все твоє. Губи, Очі та Серце.

То серце не зрозуміє печалі безвихідної,
Якому дивитись на радості завгодно.
Я не звинувачую тебе, як здавна йде:
Про тих, хто ув'язнений, не думає вільний.

Я захлинулась у сльозах свого кохання, і ніяке серце вже не стане мені притулком.

Кожен надлишок шкідливий. Навіть кохання.

Людина змушена миритися зі смертю, інакше вона не знайде спокою.

Чим старше ми стаємо, тим менше у нас невинності.

— Чому в тебе на очах сльози?
— Просто… Знаєш… Мені страшно.

Молодість – це книга. Ми її прочитали і вона закінчилася.