— Алкоголь — отрута.
— Якщо це отрута, то навіщо ти його п'єш?
— Тому що є речі всередині мене, які хотілося б убити.

Десь у глибині твоїх розкішних грудей є та частина, яка любить мене.

Дорогий Елайджа, давай скооперуємося і грохнемо твого братика. Чмоки чмоки.

Тревор був моїм найкращим другом. П'ятсот років я жила з однією людиною, і вона загинула. І я більше не хочу тікати. Тому що мені більше нікуди тікати.

Вербена не дає мені поринути у її голову, але, може, я хочу не в голову?

— Стефан не казав, що має брата...
— Ну, Стефан не любить хвалитися.

Коли ти втрачаєш когось, це почуття завжди залишається з тобою, нагадуючи тобі, як легко можна поранитися.

Давай не робитимемо невразливий вигляд, коли мені так легко тебе прикінчити.

Сьогодні був не дуже хороший, точніше, дуже хріновий день!

Він вирішив, що хоче. Хоче, щоб його ненавиділи, не хоче виявляти почуття. Він вирішив, що йому так буде простіше. Нехай так і буде.