Я мало що розумію в житті, але одне знаю точно: за кожен свій вчинок доводиться розплачуватися. Є речі, від яких нікуди не подітися.

Щось серце мовчить, а ось інстинкт підказує, що треба лягти в ліжко, звернутися калачиком і поплакати.

Ти можеш втекти, бігти дуже швидко і далеко, але ж від себе нікуди не дінешся.

Гарні дівчатка завжди залишаються в дурнях.

Вік — це просто цифри, а не стан розуму чи причина для певної поведінки.

— Мамо, я ненавиджу чоловіків.
— Вітаю, люба, ласкаво просимо до нашого клубу. Членську картку отримаєш поштою. Який урочистий момент, шкода, що я не маю  фотоапарата!

Схоже, між мною та рештою світу якесь непорозуміння...

Я зрозуміла, що будинок – це не місце. Це відчуття.

Пам'ятка:
У жодному разі не закохайся знову.
У жодному разі нікому більше не вір.
Їж.
Вставай вранці.
І, ради бога, перестань плакати.

А зараз небо синє-синє, у ньому пасуться овечки хмар, зроблені із цукрової вати.