Знов і знову мудреців чіпає краса. І вони страждають від кохання. Щасливі дурні, які залишаються байдужими та вільними.

- Куди ти попрямуєш, Флокі?
— Куди поведуть мене боги? Але поки я живу і дихаю, ви, сини Рагнара Лодброка, будете в моєму серці.

Просто воїни не показують серця, поки їхні груди не розкриють сокиру.

— Ти кривоногий дурень. Ти потрібний нам не менше, ніж потрібний був нашому батькові, а сам вирішив утекти.
- Встань і скажи мені це в обличчя.