— Принц уже трохи став здавати. У нього ноги...
- Ти дав імена?
- Так точно.
— Не можна давати імена тим, хто, напевно, помре.

— Скоро ми повертаємось назад.
- Так швидко?
- Ти ще не всі правила порушив.

Лише лідери не мають на меті бути лідерами.

— Він житиме? А то як же команді та без талісмана.
— Погіршення стану не передбачається. Наномолекулярна функціональність відновлена, клітини асимілюються із собі подібними.
— Вона  створює тканину...
— Якби ми були в моїй лабораторії, така регенерація зайняла б максимум 20 хвилин.
— Ой, ми його губимо. Час смерті?
— Не дочекаєшся, я житиму вічно ; я тепер весь із пластику.

- У мене не голова, а чавунне відро... тобто ядро...
- І в мене теж дуже болить голова!
— І в мене теж, розумієте, починає...

- Працюй зі мною в СТАР Лабс! Гаразд? Платять, звичайно, небагато...
— Скільки?!
— Та майже нічого...

— Вам, мабуть, не часто доводиться чути слово« ні»?
- Чому ж? Часто. Тільки зазвичай це звучить так: " Ні, ні, будь ласка, не треба!"

І ти теж помреш, а я житиму. І це моє прокляття.

Не можна ненавидіти тих, кого не знаєш.

— Ви маєте його зупинити. Він виставляє нас ідіотами.
- Добре. Якщо ти поясниш, як це йому вдається.