— Скажіть, чи ви плануєте багато дітей?
- Ні. Жодних дітей. Ти стаєш їхньою рабинею! Пелюшки, школа, хвороби. А виростають – з'їжджають! І ти їх не бачиш.
- Ні. Це не так.
- У мене було так. Я мріяла якнайшвидше втекти з дому.

Навіть найщиріше кохання не позбавлене егоїзму...

— Вона  моя сестра!
- Сестра?
- Це майже як брат, тільки ми заплітаємо один одному косички!

Не відмовляйся від пропозицій, не бійся звідати незвідане. Завжди будь ввічливий і завжди йди вчасно. Дивись на все неупереджено. Вбирай відчуття. А якщо стає боляче — мабуть, це також цінно.

Слово честі, Карла, якщо трапиться ще щось подібне, будь ласка, зроби нашій Барбі ампутацію зайвої дурниці з голови і пересади її мені — хоч відпочину.

— А чим викликане ваше запитання?
- Спробою зрозуміти вас, містере Дарсі.
— І це вам вдається?
- Анітрохи. Думки про вас такі різні, що я просто збентежений.
— Я допоможу вам запровадити ясність у майбутньому.

- Думаєш, Ф'юрі щось приховує від нас?
- Ф'юрі - шпигун, Капітан. Шпигун з великої літери. Його секрети мають секрети. (— Думаєш, Ф'юрі щось приховує?
— Він шпигун, капітан, він справжній шпигун. Секрет усередині секрету!)

Тільки не люби нікого, крім мене, будь ласка, інакше я помру.

- Ти вже не такий швидкий.
— Швидше за мене тільки світло.
- Подивимося.
— Кулі летять швидше ніж ножі.

— А як же я звільнюсь від пут?
— Так ти вже зробила півгодини тому і тільки чекаєш нагоди напасти на мене.