— Оборотні не переносять срібло. Тому ми швидко витягуємо з них кулі, щоб вони не померли під час допиту.
- А що відбувається потім?
- Засовуємо ці кулі назад.

— А якщо вас ударять?
- Я не буду відповідати.
— Зрозуміло, у нас переважно жінки працюють. А якщо раптом...
— У вас бувають бійки між жінками?
- Ні! Просто ви чоловік! Мені треба розуміти, чи можу я вам довіряти.
— До чого тут моя стать? Я взагалі до того кабінету зайшов?

Це і є життя. Низка кімнат: у них ми зустрічаємо людей, і всі вони формують наше життя.

— Вам не відмовиш у почутті гумору, яке зараз допомагає знизити градус Вашого особистого страждання. Ви нещодавно вийшли заміж за чоловіка на вигляд гідної довіри, який Вас покинув заради нестерпного компаньйона з сумнівною мораллю. Ваш прихід сюди свідчить, що ще не все втрачено і примирення можливе.
- Господи, Холмсе.
— Все, зрозуміло, я зрозумів завдяки вашим духам.
— До чого тут парфуми?
— Ну, для мене це інформація, а Вам несуть загрозу.
- З чого це?
— З того, що я їх дізнався, а ви ні.

Машини не коні – у них немає  серця, з ними не поговориш.

— Де ця погань, ти її не бачила?
— Зараз бачу одну.

Любиш біль? Поносив би корсет.

Коротше, бійка тоді не пішла. Як можна битися під класичну музику? Людина колись давно старалася, складала.

- Навіщо ти його вбив?
— Він був слабкий.

- Суддя! Суддя Нікастро, сер, мені так соромно за запізнення! Просто в моєму будильнику є дефект – кнопка відбою.