Два холодильники! Ласкаво просимо до багатого передмістя.

— Ти чого мені раніше не віддав погони?
— Сподівався, що тебе вб'ють.
- А чого сам туди поперся?
— Сподівався, що мене вб'ють.

- Як твій настрій?
— зустріла дивного хлопця.
- А говорила ніколи більше. Опиши!
— Дуже симпатичний, із ним так здорово, абсолютно незнайомі відчуття. До речі, йому незабаром 90.
— Та ну!

— Заберіть геть цю невиховану рабиню!
- Я не служниця! Я Хюррем! Хюррем Султан!

Батьки вважають, що живуть заради дітей. Але при цьому вважають нас продовженням себе. І намагаються прищепити нам свої звички та погляди на життя. Їм боляче від того, що ми опиняємось не такими, якими вони хочуть нас бачити.

Непристойно говорити за спиною про інших, якщо ви не знаєте правди.

- Я не знаю що сказати.
— Люди й так кажуть надто багато.

Немає нічого гіршого, ніж дивитися в минуле і ворожити«що, якби»...

— Запитати можна?
- Так.
- Вона  тобі зраджувала?
— Ні, ніколи.
— Вона  не намагалася використовувати тебе?
— Ні, ні.
— І вона сказала тобі відразу, на чоло, що не хоче серйозних взаємин?
- Так...
- Так Боже мій, Томе. Вона  розбила тобі серце, чи це зробив ти сам?

У мене теж весело, просто там тихіше і веселощі не так помітно.