- Вона  дуже виросла.
— Із дітьми таке буває.

Скоро ми станемо країною, де всі будуть обідати з ранку до вечора.

Кохання - це гра. Легко розпочати. Важко закінчити.

Найстрашніше не те, що я в кріслі, а те, що без неї.

Якщо зустрічаєш перешкоду, то маєш зробити все, щоб її подолати. Тоді ця перешкода перетвориться на міст.

- Я з п'яними не знайомлюся. Ви що?
— Я тобі не пропоную знайомитись, я тебе заміж кличу. Не сподобається - розлучимося.
- Дякуємо за пропозицію!

— Твій брат не здався б у полон так легко.
— Ми з Джейме дещо відрізняємося. Він хоробрий, а я симпатичний.

- Я приїхав у це місто, бажаючи знищити його, а сьогодні... я зрозумів, що хочу захистити його. Як це сталося? Я не герой, Олена. Я не добрий. У мені цього немає.
– А може, є?
- Ні. Ні, це доля мого брата. І твій. І Бонні.

Я як подумаю про нього, так соски твердніють! (При одній думці про нього у мене соски встають дибки.)

Ми люди й з нас вистачить!