- Не всі люди погані. Не всі завдають зло.
— Ні, все, Маріє. Ти теж завдала його. Встромила мені ніж у спину.

Та гаразд! Ти не можеш прийти сюди з такою задоволеною пикою і нічого мені не розповідати!

- Привіт, розбудив?
— Звичайно, ні. Я завжди встаю о третій годині ночі і чекаю на п'яних хлопців з кульками.

Набридло, що всі цілують мені дупу, бо я капітан команди. Розумієш? Тренер, студенти, навіть вчителі. Минулого року, коли ми виграли чемпіонат, я отримав«три» з біології саме після гри. І містер Ферлонг поміняв її на п'ять. Він сказав, що я заслужив її сильними руками. Знаєш, це дуже розлютило мене. Я дуже старався за цю "трійку"! То була моя«трійка»! Я заслужив на неї. Я просто хочу, щоб у мене були заслужені оцінки.

Можна піти на компроміс, це дрібниця... тільки потім легше зробити те саме вдруге, і дуже скоро все стає компромісом, бо це стало нормою.

- Ви над усім готові жартувати?
— Ні, тільки над найважливішим.

- Я помру смертю воїна! Про мене складуть легенди..
— Живи і розповідатимеш їх сама!

- Я знаю хто ти.
— Навіть не уявляєш.
- Я не боюся тебе.
— А варто було б.

— Стійте, якщо я вб'ю Хроноса... то застрягну тут?
- Ти тільки зараз зрозумів? Так гаразд, 1944 не такий поганий.
— Так, можна з'їздити до Європи та надавати Гітлеру по шиї.

Я хотіла врятувати твою дупу, а тепер сиди нею в калюжі!