Краще мати розбите серце, ніж його зовсім.

На небі тільки й розмов, що про море і про захід сонця... Там говорять про те, як страшенно здорово спостерігати за величезною вогненною кулею... Як він тане в хвилях... І ледве видиме світло, немов від свічки, горить де в глибині.

— Я думав, що здібності нам потрібні, щоб допомагати людям.
— Не її.

Ми тонемо під музику – ось це перший клас!

- У тебе що, лінзи?
- Ні.
— Очі були чорними минулого разу, а зараз золотаво-карі.
— Так, я знаю, це флюоресценція.

Наші помилки є тільки для нас, щоб повторити їх або виправити. (Ми вирішуємо, повторювати наші помилки чи виправляти їх.)

Щастя буває різним. Іноді, коли ти поряд із найкращими друзями. Іноді, коли здійснюється твоя мрія, або коли ти здійснюєш мрію когось. Іноді, коли ти чекаєш нової надії. Бути щасливим - це нормально, адже ніколи не знаєш, яким скороминущим може виявитися це щастя.

Мам, знаєш який у собаки плюс, що перекреслює всі інші недоліки? Собака не клянеться спочатку тобі у вічному коханні, а потім стрибає по чужих ліжках.

Важко запам'ятати речі, на які тобі начхати.

— Кажуть, ми залишаємо цей світ такими ж, якими прийшли до нього — голі й самотні.
— То якщо ми залишаємо його ні з чим, у чому вимірюється життя? Вона  оцінюється людьми, яких ми любили? — Чи життя просто оцінюється вашими здобутками?
— А що, коли ми терпимо невдачу? Чи ніколи по-справжньому не любили? Що тоді? Чи можемо ми відповідати вимогам?
— Чи ж тихий відчай у житті приведе нас до божевілля?